The story of true love

Today I would like to share the story of real, kind and in one-moment tragic love. The love, which will live forever in our hearts. The story about my wife’s cat Senya and my cat Jessie and their tragic and not long lasted love.

This story begins long before their first meet. When my wife and I used to live separate, we both have had cats in our family. I have already described our love for pets, and together we have tried to make their life a bit better. My wife loved her cat very much, and you can see, that he was a real man, he really was a handsome cat, if we can speak of them as of the real human. Well, we can, because they are the part of our families. He was a little villain, he liked to jump from out the corner and grab your leg in the darkness. Also, he liked to sing his song during night time. But in total, this was a kind and good cat. Here his picture.

 

His future friend, Jessie, lived in my family. She was a present to my 20th birthday. She was a small and a pretty kitten, when we have taken her home. She was very shy, and waited for her first go at a toilet for about 12 hours, even though we put it in the middle of the room. But when she grows older, she became very annoying and manner cat: she thought that she was a queen or a princess and behave the same way. When she asked for food, she liked to raise her front paw like all royal members do before a meal. This was funny to observe, but we loved her very much too. Look at some pictures of her.

 

And one day the time to meet each other has come. You cannot imagine how they asked for this first meeting as if it was the only thing in their life they would like to do. So, the day has come and I suppose you already know where they have met each other. Of course, it was my wife and my home. We have organized a transfer, and both cats successfully arrived. But we made one crucial mistake: we have transferred Jessie first. And she has shown all her annoying to her future friend.

This was either funny and frightening. The cat, who has never ever feared in his life before, refused to leave his bag. We have had to force him out of the bag, and once we did, Senya used his chance and sprinted in the farthest corner of our flat. We spent several hours trying to catch him, and all this time Jessie was sitting and watching these struggles silently. When we tried to move them closer, she has shown her real character. This was a nightmare. She was hissing so loud, she tried to hit him and we were afraid of the cat. He curled into a little furry ball and was trembling. This was a demonstration of Jessie’s domination and character. She thought that this was her place and she owes the situation. Few hours passed, and we saw next picture: Senya was hiding and Jessie walking like a queen and every time she gets near him she hissed. We thought that they will never get used to each other and that Senya will be hiding all over the place. But, as you can remember, he got a nerve so the very next day he was the one who tried to tie contact with her, but again she was not very pleased when she saw him. For own own fear and risk, we have decided to leave them alone for few hours.And you know what we saw when we entered our flat? They were sleeping near each other like something has happened. We thought this was a victory. And decided that we can separate them until next meeting, but unfortunately this very first meet ended with no new kittens.

 

Сьогодні я маю намір поділитися історією справжнього, доброго, та в один момент трагічно кохання. Кохання, яке буде жити вічно у наших серцях. Історія про трагічне та недовготривале кохання кота моєї дружини Сєні та моєї кішки Джессі.

Ця історія бере свій початок задовго до їх першої зустрічі. Коли ми з дружиною ще жили окремо, в наших сім’ях були коти. Я вже писав про нашу любов до домашніх тварин, отож разом ми намагалися зробити їх життя трошки краще. Моя дружина дуже любила свого кота, і як ви зможете побачити, недаремно: він був справжнім чоловіком, надзвичайно красивим, якщо про котів можна казати як про людей. Хоча, ми можемо так казати, тому що ми вважаємо їх частинами наших сімей. Він був маленьким шибеником, любив вистрибнути на вас з-за кутка або схопити за ногу у темряві. Також він любив співати своїх пісень вночі. Але в цілому, це був гарний та хороший кіт. Ось його фото.

Його ж майбутній друг, Джессі, жила у моїй родині. Вона була моїм подарунком на мій 20-ий день народження. Вона була маленьким і гарним кошенятком коли ми привезли її додому. Це була ну дуже сором’язлива кицька, і чекала приблизно 12 годин перед своїм першим походом в туалет, хоча ми поставили його посеред кімнати. Коли вона подорослішала, вона стала дуже дратівливою і манірною кицькою: неначе вважала себе королевою чи принцесою і поводила себе відповідно. Коли вона просила їсти, вона любила піднімати свою передню лапку, неначе член королівської сім’ї перед їжею. За цим було цікаво спостерігати, проте ми все одно дуже любили свою кішку. Ось декілька її фото.

І ось настав час їх зустрічі. Ви навіть не можете уявити як вони благали про цю зустріч, неначе це було єдине чим вони хотіли займатись у житті. Отже, настав день, і я думаю ви вже здогадуйтесь де вони вперше зустрілись. Звичайно це була наша з дружиною квартира. Ми організували їх перевезення, й обидва коти успішно прибули. Але ми допустилися критичної помилки: ми привезли Джессі першою. І вона показала всю свою дратівливість своєму новому другу.

Це було і смішно, і жахаюче. Кіт, котрий ніколи нічого не боявся у своєму житті, відмовився вилазити з сумки. Нам довелося змусити його вилізти, і як тільки ми це зробили, Сєня скористався шансом і чкурнув у найвіддаленіший куток кімнати. Ми витратили кілька годин намагаючись зловити його, а Джессі тим часом мовчки спостерігала за цими зусиллями. Коли ми спробували зблизити їх, вона показала свій справжній характер. Це було справжнє жахіття. Вона так голосно шипіла, намагалася вдарити його, що ми дуже переживали за кота. Він згорнувся у маленький пухнастий клубок і тремтів. Це було демонстрацією домінування і характеру Джессі. Вона вважала, що це її квартира і вона володіє ситуацією. Пройшло декілька годин, і ми мали нагоду спостерігати таку картину: Сєня ховався повсюди, а Джессі розгулювала неначе королева і при кожній нагоді шипіла. Ми вже і не надіялись, що вони звикнуть один до одного і Сєня буде ховатись весь час. Проте, як ви пам’ятаєте, у кота також був характер, отож наступного дня він вже намагався зав’язати стосунки з нею, проте вона все ще не дуже хотіла його бачити поряд. На власний страх і ризик, ми вирішили залишити їх наодинці на декілька годин. І знаєте, що ми побачили, коли повернулися? Вони спали поруч, неначе щось між ними було. Ми вважали це за перемогу. Тому вирішили розділити їх до наступної зустрічі, проте на жаль ця перша зустріч не закінчилась появленням нових кошенят на світ.